Клінічні особливості та медикаментозна резистентність туберкульозу сечостатевої системи

28 Березня 14:53

Молекулярна діагностика має вирішальне значення для точного діагнозу туберкульозу сечостатевої системи (ТБССС). Китайські вчені рекомендують ПЛР в режимі реального часу для ідентифікації TБ-ДНК замість посіву і тести на медикаментозну стійкість для пацієнтів з підозрою на ТБМП.

Позалегеневий туберкульоз (ПЛТБ) становить приблизно від 10 до 20% випадків туберкульозу і продовжує залишатися серйозною проблемою в усьому світі. Туберкульоз сечовивідних шляхів є одним з найбільш поширених типів ПЛТБ. Неспецифічні клінічні ознаки ТБССС зазвичай призводять до пізньої діагностики і поганого лікування захворювання. Точний діагноз ТБССС зазвичай залежить від виявлення кислотостійких паличок в зразках сечі або тканини. Мікроскопія мокротиння є швидкою і недорогою, але вона нечутлива, а інші чинники можуть легко вплинути на її діагностичні можливості.

Ідентифікація культур також має обмежену чутливість і тривалий період часу для підтвердження діагнозу. Крім того, ще однією перешкодою до лікування туберкульозу є лікарська резистентність. Швидке її підтвердження може стати передумовою для ефективного лікування туберкульозу і запобігання додаткових ознак стійкості.

Щоб вивчити епідеміологію, клінічні особливості і профіль медикаментозної стійкості туберкульозу сечовивідних шляхів, вчені з Китаю провели дослідження за участю 193 пацієнтів з ТБССС. У всіх були зібрані зразки сечі і крові. Крім того, були зібрані і проаналізовані клінічні ознаки (такі як симптоми і результати лікування) і результати візуальних досліджень для вивчення епідеміології, клінічних особливостей та профілю лікарської стійкості.

Найпоширенішими симптомами були подразнення сечового міхура (61,1%) і люмбаго (49,2%). Також спостерігалася мікроскопічна гематурія (63,2%) і мікроскопічна протеїнурія (45,6%). Позитивний результат на ТБ-ДНК склав 66,3%. Позитивний результат посіву сечі склав 13,1%, а мазку – 9,8%. Частота аномальних результатів комп’ютерної томографії, УЗД, внутрішньовенної пієлографії і уророграми склала 76,9%, 70,1%, 29,8% і 37,0% відповідно.

Загальний рівень туберкульозу з медикаментозною стійкістю (стійкість як мінімум до одного препарату) склав 39,7%, з яких 20,7% – туберкульоз із множинною медикаментозною резистентністю. На закінчення хочеться відзначити, що діагноз ТБССС повинен включати оцінку наявних симптомів, лабораторні дослідження, рентгенологічні дані і реакцію пацієнта на протитуберкульозну терапію. Серед лабораторних досліджень молекулярна діагностика дає швидкі результати з відносно більш високою чутливістю, ніж діагностика мазку і посіву.

Тому, вчені рекомендують ПЛР в реальному часі для мікобактеріальній ДНК і тести на медикаментозну стійкість в якості стандартних обстежень для пацієнтів з підозрою на ТБССС.

Ye Y. et al. Clinical features and drug-resistance profile of urinary tuberculosis in South-Western China: A cross-sectional study // Med. (United States). Lippincott Williams and Wilkins, 2016. Vol. 95, № 19.